Як ми і анонсували, цього разу по-справжньому до Всесвітнього дня пива долучається і Wine Time, а це означає, що з’являться цікаві новинки в асортименті, по всій мережі WT вперше відбудуться відповідні дегустації, ну а в форматі сайту посмакуємо разом історію пива…
Три, п’ять і навіть дев’ять тисяч років до нашої ери – такі цифри можна найчастіше зустріти щодо початку історії пива. Найпоширенішими в цьому контексті є дві версії: прихильники консервативнішої – пов’язують появу пива із розвитком ери хліборобства; більш сміливіша і сучасніша версія – епоха вирощування зернових якраз і почалася завдяки пиву.
Із першою версією усе більш-менш зрозуміло – це аргументи із тієї класичної історії, якої нас і навчали в школах і університетах. Друга версія може видатись до певної міри зухвалою, але, по-перше, вже сьогодні вона зібрала навколо себе цілий ряд достатньо переконливих фактів і досліджень; по-друге - видається значно живішаю і актуальнішою у настрої нашої з Вами розмови. Саме тому на ній і зробимо основний акцент.
А йдеться про те, що дев’ять тисяч років тому доленосний перехід від кочівництва до землеробства саме пивом і був простимульований. В глечиках того періоду вчені виявили пивний камінь. Пояснюють усе просто, мовляв, одного разу сталося те, що так чи інакше мало колись трапитись: традиційно назбиравши собі дикого ячменю для споживання, люди пішли на полювання, лишивши посудину із зерном на свіжому повітрі. Пішов дощ, ячмінь намок і став проростати. Мисливці на той момент повернутися не встигли, натомість дощ повернувся у вигляді ще більшої зливи – посудина заповнилася водою повністю. Процес пішов – природні дріжджі зробили свою справу. Повернувшись нарешті на рідну землю, там де мав бути ячмінь люди знайшли незрозумілу для себе пінливу рідину. Один Бог лише знає, якою була їх реакція, але очевидно одне – покуштувати, що ж воно таке, комусь таки сміливості вистачило. Сподобалось і найвідважнішому, і усій «компанії». Життя, як виявилось, могло бути ще й яким веселим і цікавим. :)
А світ більше не міг бути таким, як раніше…
Їжа їжею, а «звеселяючого» ячменю хотілося ще! Тож треба було думати, як подібне задоволення для себе влаштувати. Спочатку взялися вирощувати ячмінь, потому винайшли плуг, іригацію, колесо, математику і навіть писемність - крок за кроком, вирішуючи все нові завдання і проблеми, люди пішли неймовірно далеко. Адже, землю, приміром, потрібно було розрізнити, розділити, порахувати зібраний врожай і т.п.
От Вам і пристрасть до пива… :)
Підіймаючись далі сходинками історії, дізнаємося, що потихеньку пиво полюбив весь стародавній світ. З’являється ряд відповідних традицій, правил і законів. «Кодекс Хаммурапі», наприклад, недвозначно дає зрозуміти: недобросовісні пивовари будуть безжалісно покарані. За неякісне, зіпсоване чи розведене водою пиво нечесний бідолаха сам собі міг обрати покарання: або бути втопленим у діжці з своїм же пивом, або пити його до тих пір поки не прийде смерть. Згадується пиво і в «Епосі про Гільгамеша» - одному із найдревніших творів людства. «Їв, поки не наситився, випив сім глечиків пива, його душа стала світлою, обличчя запалилося і він заспівав на радощах…»
У Стародавньому Єгипті пиво знав і любив ледве не кожен: пивом харчувалися, лікувалися, використовували у ритуальних церемоніях і навіть платили зарплату. До прикладу, робочі, котрі зводили піраміди, якраз у вигляді пива і отримували свою оплату. За відпрацьовану певну кількість годин їм видавали камінь, де було вказано щось на зразок: «заробив 20 глечиків пива». А людина вже собі вирішувала, як використати зароблене – свого роду кредитні картки того часу. З цього приводу можна відшукати і ряд цікавих цифр, так, скажімо, вартість будівництва піраміди в Гізі оцінюють майже в 900 мільйонів літрів пива :)
Єгиптяни вірили, що пиво – дарунок від бога Ра. Причому вірили аж настільки, що не просто втамовували апетит пивом, але і цілком серйозно намагались лікувати цим божественним напоєм цілий ряд хвороб і проблем. Цікаво, що досліджуючи муміфіковані тіла того часу, вчені натрапили на залишки Тетрацикліну - антибіотика, що був винайдений лише у 1948 році. Спочатку знахідка збентежила науковців, але нові дослідження розставили усе на свої місця, як виявилось, приготоване за тогочасними рецептами пиво якраз і було щедрим джерелом Тетрацикліну. Очевидно, одного разу помітивши лікувальний ефект, єгиптяни стали використовували пиво, як панацею: де треба і не треба – не допоможе від хвороби, то хоча б на душі легше:) До слова, про душу дбали і в буквальному сенсі: написи на гробницях свідчать про те, що деякі особливо «душевні» єгиптяни збирались прихопити з собою на той світ до 1000 глечиків пива…
І хоч єгиптяни й вважали, що всіляке задоволення, в тому числі і від пива – продовжує життя, та заради справедливості потрібно відзначити, що попри масову тодішню любов до пива, міру таки треба було знати - п’янство засуджувалось. На одній із кам’яних плит археологи знайшли таке от повчання: «Не загуби себе, впиваючись пивом, не втрачай розуму і не забувай своїх клятв…»
Приблизно тими ж методами, що й в Стародавньому Єгипті та Месопотамії, користувались і жителі Китаю, де, припускають науковці – історія з пивом зав’язалася ще приблизно у 7 тисячолітті до нашої ери. От тільки за основу брали не ячмінь чи пшеницю, а рис.
Цікава інформація дійшла до нас і про Стародавню Вірменію, побувавши в одному із селищ Ксенофонт писав:
«Там зберігалися також пшениця, ячмінь, овочі і ячмінне вино в кратерах. У рівень з краями посудин у вині плавав ячмінь і в нього була застромлена тростина великих й малих розмірів… хто хотів пити, повинен був взяти тростину до рота і потягувати таким способом вино. Не змішане з водою вино було дуже міцним, але для, хто звик, то був дуже приємний напій...»
Частина ІІ:
Активно обговорюємо