- То коли розпочався процес?
- Але все-таки чомусь потім знову змінив її на відео.
- Що найважче у твоїй роботі?
- А найлегше?
- Як ти взагалі знайшов гроші на першу техніку?
- Які емоції найпростіше побачити через камеру?
Відео зі щирими емоціями. Подорож у Прагу
- Ні, я не ношу з собою камеру.
- Котра зі зйомок тобі найбільше запам'яталася?
- Напевно, турне з музикантом Sasha Boole. Я там набрався досвіду зйомки в дорозі. І це моя перша спроба знімати документальне кіно. Тестовий варіант, а зараз працюю над серйозним повнометражним.
Відео з турне музиканта Sasha Boole
- Розповіси про ідею документального кіно більше?- Проект називається «Immigraniada». Нещодавно відвідали 7 країн: Польщу, Італію, Іспанію, Францію, Німеччину, Чехію і Нідерланди. Їздили, щоб відзняти українців. Хочемо показати реалії життя емігрантів закордоном. Ми не покажемо, що це погано. Навіть не покажемо, що це круто. Покажемо, як є, а глядачі нехай роблять свої висновки.
Трейлер документального фільму «Immigraniada»
- Дуже важко, особливо, коли немає власного транспорту. Я перед тим їздив в турне з Сашею Булем і просто сам Європою. Тому досвід є. А ми вже звикли. Цього року знімали в Карпатах, підіймали апаратуру на самий верх. Я ходив по тих скалах, боявся підслизнутися. Думав тоді, чи рятувати камеру, чи себе. До речі, одного разу вдарився-таки: знімав Маланку ще першою своєю технікою, хотів підбігти - послизнувся на сходах, швидко зметикував, що грошей на нову техніку нема, штатив з камерою підійняв вбік, а сам побився. Що я можу сказати? Маланку відзняв, відео зробив, аж потім сидів вдома з перемотаною головою і ногою.
Відео з ущелини Биказ у Східних Карпатах, що на території Румунії
- Чужі роботи. Останнім часом – це матеріали Саші Тихомирова: відео з Грузії та Гаваїв. Хоча до попередніх його робіт я ставився не з великою повагою. Також надихає Бродяга Фишай. Це новачок, виклав тільки одне відео, де він без грошей і телефону, але з портативною камерою у новорічну ніч шукає собі пригод у Москві. Це півторагодинний фільм, від перегляду якого я не міг відірватися.
- Які плани на кар'єру?
- Закінчити проект «Immigraniada», про який уже згадував. Були місяць в дорозі. Потім отримати фінансування (досі робили все за свої кошти), щоб відзняти аналогічний фільм у США. А далі вже буде видно.
- Плануєш далі розвиватися в Україні?
- Я не є представником тієї типової молоді, яка шукає приключки закордоном. Люблю так фразу «А от там закордоном …».
Скажи: «Де закордоном!?». Ніхто ніколи не уточнює, яка країна, головне – десь там, десь не у нас щось краще є. Це казки. В мене друг в Польщі заробляє тим, що миє посуд. В Америці ще один друг працює кухарем. Йому вистачає грошей на … ні на що не вистачає йому грошей, тільки на щоденні витрати. Можна заробити тоді, коли ти спеціаліст у своїй сфері. Скажу тільки одне – якщо ти не можеш реалізувати себе в Україні, то навряд ти реалізуєш себе там. Я кажу людям: «Напряжіться, зробіть щось, і у вас буде тут те, чого ви хочете». Так, прийдеться обійтися без фінансування, яке є у розвинутих країнах, але з іншої сторони – та ж держава не вставляє палиці в колеса. Треба самому щось робити.
- Ні, відразу був колектив з чотирьох людей: Віталій Скигар, Ігор Кіронда, Ваня Морараш та я. Ми були друзями, але почали працювати як колеги. Не очікували, що все так стрімко підійматиметься. Хоча до цього успішно розвививалися, але кожен на своє ім'я. А один бренд – це краще і простіше. Нам тільки півроку. Ми працюємо і прагнемо кращого!
Віталієм Скигаром, Ігорем Кірондою та Ванею Морарашем
- Розкажи всім нарешті, хто та людина, яка працює над елементами вашого бренду?
- Чому назвалися саме Boroda Cinema?
Трейлер «Понад Чернівцями»
- Переважно заважали люди. Кажуть, що вони в нас скупі на емоції, але коли запускаємо дрон в небо, то нічого вони не скупі! Зразу підходять і завалюють запитаннями типу «А він на бензині літає?», «А скільки коштує?».
У нас є екран на пульті. Коли Віталій керує, люди просто підходять і починають підглядати у нього. Я вважаю, що це рівноцінно, коли ти стоїш на вулиці, дивишся у телефон, а хтось починає також заглядати разом з тобою. Я розумію, це цікаво людям, але ж негоже так. Коли Віталій або Ваня іде літати, то мусить брати когось з собою, хто стояв би поруч і відповідав на запитання людей. Тому що це відволікає, можна в щось врізатись.
- Ми шоковані були. Це повністю заслуга Віталія. Він пішов, відзняв, показав нам 40-секундний ролик, ми сказали: «Ну нормально, викладай». Люди дуже вподобали собі, навіть почали звертати увагу на ті роботи, яких раніше не помічали.
- Тобі подобається більше знімати ніж монтувати?
- Я належу до тих рідкісних операторів, які люблять більше монтувати ніж знімати. Це подобається мені, можу довго сидіти на одному місці, тут вже концентрувати увагу мені під силу. Це ніхто не любить, а мені подобається. З нашої команди шестеро знімають, а тільки двоє монтують.
Якщо мені пропонують гідну ідею, дають повний вільний творчий простір, я навіть іду безкоштовно знімати. А потім від монтування такої зйомки отримую насолоду.
- Яка в тебе мрія?
- Коли я пішов на роботу, то працював на когось, хто формував мій робочий графік. У мене була ціль формувати його самому і самому приймати замовлення. Зараз я досягнув цього, але все одно розумію, що знімаю чужі роботи, хоча і формую графік сам. І от моя мрія – знімати тільки свої творчі проекти і мати з них заробіток.
Також я хочу розвивати українське кіно, тому зараз беруся за цей документальний фільм.
А ще в майбутньому хочу у Чернівцях створити робочі місця. Щось на кшталт організації, яка б навчала під себе. Навчився і пішов працювати без вищої освіти. Бо дуже багато є людей, котрі нічим не займаються, навіть якщо мають освіту. Люди не освоюють тих знань, які їм дають в університеті, ба більше – навіть не хочуть. Не знають, чи знайдуть потім роботу.
Я і сам не закінчив університет, на третьому курсі коледжу перевівся на заочний, бо втратив сенс, і пішов розвиватися. Тепер зустрічаю своїх одногрупників, які ще ходять в універ, і чи то заздрять, чи то жаліються, мовляв, який ти молодець, що ти поринув у свою справу.
- Є якісь правила, за якими ти живеш?
- Ніколи не брешу клієнтам. Відразу кажу, від чого залежить результат. А він може залежати навіть від мого настрою. До речі, коли його нема – я не монтую, бо погано виходить. Але віддаю матеріал вчасно без запізнень. Дбайливо роблю відео, по-людськи.
- Що ти цінуєш у людях?
- У всіх ціную чесність. А в тих людях, яких знімаю, - щирість. Є весілля, де немає цих мегаконкурсів, феєрверків, але люди настільки щирі, посміхаються, завдяки цьому відео виходить прекрасне.
- Ти вже стільки надивися на весілля; яке своє плануєш?
- От через цю причину, що надивився, просто розпишемося і поїдемо відпочивати. І наречена підтримує цю ідею.
- Який у тебе девіз?
- Що мене не вбиває – робить мене сильнішим.
- Яку пораду даси початківцям?
- Не думайте про техніку, думайте, як знімати. Багато початківців, в тому числі і я був, женуться за технікою. Я дивився роботи крутих операторів, а в мене тоді була дешева техніка. Я думав, що буде така техніка - зніматиму так само. Коли я докопався до такої техніки, зрозумів, що суть була не в цьому. Потрапив до одного грецького відеографа, який відзняв круте відео дешевою апаратурою. Тоді я це переосмислив. Тому треба думати, як цікаво передати емоції. Якісна техніка покращить результат, але не зробить тебе кращим оператором.
Активно обговорюємо