Увійти на сайт

Увійди на сайт, використовуючи одну з соцмереж:

×
Ты вже проголосував за цей відгук
Нагору


Огляди

Стас Пуздряк: «Талант – це самовдосконалення»

Інтерв'ю з фільмейкером, засновником студії «Boroda Cinema»
17 червня 2015 в 18:25
1141 просмотр
Талановитий хлопець, який не вірить в існування таланту. Пояснює просто - головне - постійно вдосконалюватися. Тим не менше, завдяки своїм відео Стасу вдається «роззявляти людям рота» та дарувати естетичну насолоду. 

Зараз фільмейкеру 21. Почав працювати монтажером з 18-ти, а вперше зацікавився звичайною програмою для монтажу ще в 13. Каже, що з дитинства дивився фільми очима не звичайного глядача, а оператора. Сьогодні Стас - співвласник популярного бренду «Boroda Cinema», але зовсім не вважає це досягненням. 

Хлопець не скаржиться на насичений графік, клопітку роботу. З-поміж чорного волосся вже густенько видніється сиве, а під час розмови Стас і сам не помічає, як рукою неціленаправлено проводить раз за разом по бороді.

Нещодавно фільмейкер разом з колегою - Віталієм Скигаром вирушили у подорож сімома країнами, звідки привезли незвичайне відео. Про заплановані проекти, робочий та творчий процеси – далі у інтерв'ю.
- Коли зрозумів, що творчість – це твоє?

- Я завжди знав, що не буду працювати руками. Не створений для фізичної роботи. Навіть через це були депресії, коли нічого не вдавалося ні у творчому, ні у фізичному плані. Довго себе шукав, погано вчився. Тато казав мені: «Не вчитимешся – будеш тачки ганяти на будівництві». Але нічого не міг вдіяти, я дуже погано концентрую увагу. Слухаю людину декілька хвилин, а мозку нудно сприймати. От через це і захвилювався: на будівництві працювати не хочу, творчо також не вдається, то що мені робити?

- То коли розпочався процес?

- У 13 років. Тоді до старшого брата прийшов друг, вони відкрили просту програму для монтажу «Movie Maker». Я її примітив, почав скидувати всіляке, що тільки було в комп'ютері. Інтернету ж тоді ще не було. Пробував склеювати шматочки під музику, мені було цікаво. Потім я це закинув, бо дуже захотів стати рок-зіркою світового масштабу (сміється, -автр.). І все – занурився у музику.

- Але все-таки чомусь потім знову змінив її на відео.

- У мене це краще виходило і я на цьому можу заробляти. Вважаю, що хобі має бути оплачуване. Якщо ти отримуєш від нього фінанси, то можеш присвячувати весь час. Тоді не потрібно відволікатися на роботу.

- Що найважче у твоїй роботі?

- Важко було починати. Дуже важкий перший рік був... Брали замовлення за копійки, а зйомки тривали до 4 ранку. Але потім відсіював клієнтів і знімав тільки тих, хто хоче замовити саме мене. Якщо приходять люди, які вперше мене бачать, то відразу показую роботи і кажу: «Обдумайте, чи ви впевнені, що вам потрібен точно я». Можу, звісно, підлаштуватися під клієнта, але не можу точно передати те, чого він хоче. Тому що в людей різні смаки.

- А найлегше?

- Коли вже процес налагоджений. Хоча і коли налагоджений, то важко. Є багато ідей, але не так легко їх реалізовувати, коли немає фінансової підтримки.

- Як ти взагалі знайшов гроші на першу техніку?

- Я купив найдешевший фотоапарат трьохзначної серії Canon 550 D. Половину коштів заробив сам – продавав квас на ринку. Кажу, як було. Половину грошей взяв у тата, хоча важко їх «вибивав», батько хотів, щоб я досягав всього власними силами. І зараз розумію, як це важливо. А потім влаштувався у газету, працював і на решту техніки заробляв вже сам.

- Які емоції найпростіше побачити через камеру?

- Ті, які виникають в людей, коли вони не бачать, що ти їх знімаєш. Тому я страюся не вмішуватися в подію, користуюся далекомірними об'єктивами. Тоді виловлюю щирі емоції. 

Відео зі щирими емоціями. Подорож у Прагу  

- Камера завжди з тобою? Бувають випадкові зйомки?

- Ні, я не ношу з собою камеру. 

- Котра зі зйомок тобі найбільше запам'яталася?

- Напевно, турне з музикантом Sasha Boole. Я там набрався досвіду зйомки в дорозі. І це моя перша спроба знімати документальне кіно. Тестовий варіант, а зараз працюю над серйозним повнометражним.  

                                                           Відео з турне музиканта Sasha Boole 

- Розповіси про ідею документального кіно більше?

- Проект називається «Immigraniada». Нещодавно відвідали 7 країн: Польщу, Італію, Іспанію, Францію, Німеччину, Чехію і Нідерланди. Їздили, щоб відзняти українців. Хочемо показати реалії життя емігрантів закордоном. Ми не покажемо, що це погано. Навіть не покажемо, що це круто. Покажемо, як є, а глядачі нехай роблять свої висновки.  

                                                Трейлер документального фільму «Immigraniada» 


- Як подорожувати з технікою?

- Дуже важко, особливо, коли немає власного транспорту. Я перед тим їздив в турне з Сашею Булем і просто сам Європою. Тому досвід є. А ми вже звикли. Цього року знімали в Карпатах, підіймали апаратуру на самий верх. Я ходив по тих скалах, боявся підслизнутися. Думав тоді, чи рятувати камеру, чи себе. До речі, одного разу вдарився-таки: знімав Маланку ще першою своєю технікою, хотів підбігти - послизнувся на сходах, швидко зметикував, що грошей на нову техніку нема, штатив з камерою підійняв вбік, а сам побився. Що я можу сказати? Маланку відзняв, відео зробив, аж потім сидів вдома з перемотаною головою і ногою.  

                                                Відео з ущелини Биказ у Східних Карпатах, що на території Румунії 


- Що тебе надихає на творчість?

- Чужі роботи. Останнім часом – це матеріали Саші Тихомирова: відео з Грузії та Гаваїв. Хоча до попередніх його робіт я ставився не з великою повагою. Також надихає Бродяга Фишай. Це новачок, виклав тільки одне відео, де він без грошей і телефону, але з портативною камерою у новорічну ніч шукає собі пригод у Москві. Це півторагодинний фільм, від перегляду якого я не міг відірватися. 


- Які плани на кар'єру?

- Закінчити проект «Immigraniada», про який уже згадував. Були місяць в дорозі. Потім отримати фінансування (досі робили все за свої кошти), щоб відзняти аналогічний фільм у США. А далі вже буде видно. 


- Плануєш далі розвиватися в Україні?  

- Я не є представником тієї типової молоді, яка шукає приключки закордоном. Люблю так фразу «А от там закордоном …».
Скажи: «Де закордоном!?». Ніхто ніколи не уточнює, яка країна, головне – десь там, десь не у нас щось краще є. Це казки. В мене друг в Польщі заробляє тим, що миє посуд. В Америці ще один друг працює кухарем. Йому вистачає грошей на … ні на що не вистачає йому грошей, тільки на щоденні витрати. Можна заробити тоді, коли ти спеціаліст у своїй сфері. Скажу тільки одне – якщо ти не можеш реалізувати себе в Україні, то навряд ти реалізуєш себе там. Я кажу людям: «Напряжіться, зробіть щось, і у вас буде тут те, чого ви хочете». Так, прийдеться обійтися без фінансування, яке є у розвинутих країнах, але з іншої сторони – та ж держава не вставляє палиці в колеса. Треба самому щось робити. 

- Важко було створити студію?

- Ні, відразу був колектив з чотирьох людей: Віталій Скигар, Ігор Кіронда, Ваня Морараш та я. Ми були друзями, але почали працювати як колеги. Не очікували, що все так стрімко підійматиметься. Хоча до цього успішно розвививалися, але кожен на своє ім'я. А один бренд – це краще і простіше. Нам тільки півроку. Ми працюємо і прагнемо кращого! 

                                                                         Фото Стаса з колегами - 

                                                      Віталієм Скигаром, Ігорем Кірондою та Ванею Морарашем 


- Розкажи всім нарешті, хто та людина, яка працює над елементами вашого бренду? 

- Нема такої людини. Ми все думаєм самі. Спільно. Нас зараз семеро: чотири співзасновники та троє, хто прийшов в команду, коли вже Boroda була готова. Але кожен щось робить. Ми цінуємо серйозне ставлення до роботи і зацікавленість. Якщо людина зацікавлена в тому, що вона робить, то сама постійно хотітиме вдосконалюватися. 

- Чому назвалися саме Boroda Cinema? 

- Ми довго сперечалися щодо назви, хотіли назватися якимось місяцем року, по-моєму, варіант був «Сентябрь». А я запропонував «Boroda», всі погодилися. Спочатку було навіть трохи соромно казати таку назву, тому що люди не знали, що це, але потім ситуація пішла на краще, назва швидко запам'ятовується.  

- Коли буде повністю відео «Аерозйомка. Чернівці з висоти»?

- … Сміється, - автр.. Мене вже всі це запитують. Якби це було просто відео, де Чернівці з неба, то вже давно виклали би його. А ми хочемо повністю передати атмосферу цього міста. І я відразу сказав, що показуватимемо не тільки центр, а все разом з Калинівським ринком, незнайомими вулицями і т.д.. Висвітлити, як місто працює, чим воно живе; передати емоції людей. Відео буде включати аерозйомку, звісно, але воно має бути живе. Тому ми з ним не квапимося, плануємо на літо.  

                                                               Трейлер «Понад Чернівцями» 


- Які тоді виникали труднощі під час зйомки?

- Переважно заважали люди. Кажуть, що вони в нас скупі на емоції, але коли запускаємо дрон в небо, то нічого вони не скупі! Зразу підходять і завалюють запитаннями типу «А він на бензині літає?», «А скільки коштує?». 

У нас є екран на пульті. Коли Віталій керує, люди просто підходять і починають підглядати у нього. Я вважаю, що це рівноцінно, коли ти стоїш на вулиці, дивишся у телефон, а хтось починає також заглядати разом з тобою. Я розумію, це цікаво людям, але ж негоже так. Коли Віталій або Ваня іде літати, то мусить брати когось з собою, хто стояв би поруч і відповідав на запитання людей. Тому що це відволікає, можна в щось врізатись. 


- Як ви відреагували на той бум, який виник після першої частини «Аерозйомка. Чернівці з висоти»?

- Ми шоковані були. Це повністю заслуга Віталія. Він пішов, відзняв, показав нам 40-секундний ролик, ми сказали: «Ну нормально, викладай». Люди дуже вподобали собі, навіть почали звертати увагу на ті роботи, яких раніше не помічали. 


- Тобі подобається більше знімати ніж монтувати?

- Я належу до тих рідкісних операторів, які люблять більше монтувати ніж знімати. Це подобається мені, можу довго сидіти на одному місці, тут вже концентрувати увагу мені під силу. Це ніхто не любить, а мені подобається. З нашої команди шестеро знімають, а тільки двоє монтують. 

Якщо мені пропонують гідну ідею, дають повний вільний творчий простір, я навіть іду безкоштовно знімати. А потім від монтування такої зйомки отримую насолоду. 


- Яка в тебе мрія?

- Коли я пішов на роботу, то працював на когось, хто формував мій робочий графік. У мене була ціль формувати його самому і самому приймати замовлення. Зараз я досягнув цього, але все одно розумію, що знімаю чужі роботи, хоча і формую графік сам. І от моя мрія – знімати тільки свої творчі проекти і мати з них заробіток. 


Також я хочу розвивати українське кіно, тому зараз беруся за цей документальний фільм. 


А ще в майбутньому хочу у Чернівцях створити робочі місця. Щось на кшталт організації, яка б навчала під себе. Навчився і пішов працювати без вищої освіти. Бо дуже багато є людей, котрі нічим не займаються, навіть якщо мають освіту. Люди не освоюють тих знань, які їм дають в університеті, ба більше – навіть не хочуть. Не знають, чи знайдуть потім роботу. 


Я і сам не закінчив університет, на третьому курсі коледжу перевівся на заочний, бо втратив сенс, і пішов розвиватися. Тепер зустрічаю своїх одногрупників, які ще ходять в універ, і чи то заздрять, чи то жаліються, мовляв, який ти молодець, що ти поринув у свою справу. 


- Є якісь правила, за якими ти живеш?

- Ніколи не брешу клієнтам. Відразу кажу, від чого залежить результат. А він може залежати навіть від мого настрою. До речі, коли його нема – я не монтую, бо погано виходить. Але віддаю матеріал вчасно без запізнень. Дбайливо роблю відео, по-людськи. 


- Що ти цінуєш у людях?

- У всіх ціную чесність. А в тих людях, яких знімаю, - щирість. Є весілля, де немає цих мегаконкурсів, феєрверків, але люди настільки щирі, посміхаються, завдяки цьому відео виходить прекрасне. 


- Ти вже стільки надивися на весілля; яке своє плануєш?

- От через цю причину, що надивився, просто розпишемося і поїдемо відпочивати. І наречена підтримує цю ідею. 


- Який у тебе девіз?

- Що мене не вбиває – робить мене сильнішим. 

- Яку пораду даси початківцям?

- Не думайте про техніку, думайте, як знімати. Багато початківців, в тому числі і я був, женуться за технікою. Я дивився роботи крутих операторів, а в мене тоді була дешева техніка. Я думав, що буде така техніка - зніматиму так само. Коли я докопався до такої техніки, зрозумів, що суть була не в цьому. Потрапив до одного грецького відеографа, який відзняв круте відео дешевою апаратурою. Тоді я це переосмислив. Тому треба думати, як цікаво передати емоції. Якісна техніка покращить результат, але не зробить тебе кращим оператором.  





Популярное в блоге





Нет комментариев