Увійти на сайт

Увійди на сайт, використовуючи одну з соцмереж:

×
Ты вже проголосував за цей відгук
Нагору


Огляди

Олександр Мельник: «Люблю те, що роблю, і кайфую від цього»

Вихідному вдалося поспілкуватися з Чемпіоном України з бітбоксу
18 листопада 2014 в 18:30
1555 переглядів

      «Любити те, що робиш, і кайфувати від цього» - одне з головних мотто Сашка Мельника. За що талант не береться – там досягає успіху. Чи то це паркур, чи акробатика, чи гра на фортепіано. А зараз основне захоплення – бітбокс, в якому Саша вже - Чемпіон України. А також хлопець встиг стати напівфіналістом конкурсу «Україна має талант» та учасником європейського чемпіонату з бітбоксу. Але й на таких результатах Олександр не зупиняється.

      А ще Сашко любить щирих людей, має пристрасть до кислого та солодкого. Завдяки своїй відкритості, оточений незліченними знайомими і друзями. А  налитий блиском погляд зелених очей не залишає його без уваги протилежної статі.

       Хлопець розвивається різнобічно, але кожну справу робить цікаво та залюбки. Як йому це вдається – у розмові з Вихідним. 

- Як взагалі вдається бітбоксити?!

- Насправді все дуже просто. Є базові три звуки: Kick (бочка), Hi-hat (тарілочка) і Snare (рабочий барабан) (щоразу хлопець демонструє, - автр.). Спочатку починав з одного, потім їх комбінував, а після цього добавляю мелодію. Тому спочатку треба навчитися це робити технічно, потім додавати фантазії, а згодом вже можна й імпровізувати. Дихаю також під час процесу: вдихаю і видихаю на бітах. Інколи носом, інколи ротом – як коли виходить. Ну і постійно тренуюся, практикую і вдосконалюю.


- Як ти цьому вчився?

- Дивився відео в Інтернеті. Пізніше познайомився з іншими бітбоксерами в Чернівцях і почав розвиватися з ними. Це разом з Романом Криворучком і Валентином Яковишенком. Також неабиякий досвід отримав з учасником третього сезону конкурсу «Україні має талант» Іваном Колодієм. З ними я починав. А коли вперше поїхав в Австрію на чемпіонат Європи, то познайомився з світовими бітбоксерами, які для мене раніше були мега крутими. Я дивився їх відео і думав: «О-о-о, я їх фанат». Коли вже батлився з ними, то зрозумів, що мій рівень явно підвищується.


- Коли ти вирішив бітбоксити?

- Шість років тому. Я подивився декілька старих відео в Інтернеті з першими світовими бітбоксерами. Тоді цілу ніч не міг заснути, пробував створювати якісь звуки, бубнів собі весь час під ніс. Спочатку набридав мамі, потім однокласникам, одногрупникам. Коли тільки вчишся, то звуки ті не яскраві і класні. Але я практикувався і зараз у мене рівень такий, що можна вже слухати нормально (сміється, - автр.).


- Як тебе сприймали оточуючі?

- Деякі шокувались, деяким набридав… Бувало по-різному. Рідні спочатку скаржилися, що голова болить, але коли вже почав заробляти гроші, то вони сказали: «Молодець».


- Які емоції переживав на конкурсах?

- Перший найемоційніший конкурс -  це «Україна має талант». Після нього я більше почав виступати на корпоративах, святах, кожне з яких залишало нові враження. Потім я пройшов відбір на перший, але неофіційний, чемпіонат України з бітбоксу. Тоді ввійшов у вісімку найкращих. А вже наступного року  - офіційний чемпіонат України з бітбоксу 2013 року -  я виграв. І саме тут було море емоцій.


- Яких саме?

- Під час виходу на велику сцену перед численною публікою, де тебе знімає 5 камер, а ще 6-та перед тобою літає, то трохи страшно. Але коли ти бачиш, що публіка тебе приймає, то страх швидко змінюється на кайф. Лячно було тільки перед виходом на сцену. 

«Але коли ти бачиш, що публіка тебе приймає, то страх швидко змінюється на кайф» 

- Що спонукало тебе піти на Україна має талант?

- Мене знайшли кастинг-менеджери. На третій сезон я хотів піти, поїхав у Львів на передкастинг, але тоді пройшов Іван Колодій, а я себе погано показав. На наступний сезон команда з цього шоу знайшла моє відео, сказали мені, що покажуть продюсерам, і якщо я сподобаюся їм, то візьмуть. На наступний день мені зателефонували, коли я ще спав, і запросили у Київ. Пам’ятаю, як відразу прокинувся і стрибав від щастя.


- Можеш згадати якісь цікаві історії з конкурсів?

- У мене є одна фішка непристойна. Називається «Жіночий оргазм». Говорив з головним режисером конкурсу «Україна має талант», чи можна її зробити. Він казав: «Ну давай, якщо що, то виріжемо». Я зробив її спеціально для Слави, а її не вирізали, а, навпаки, показали в ефірі. Це було прикольно (сміється, - автр.).


- Які в тебе плани на такого роду конкурси?

- Є плани на Чемпіонат Європи з бітбоксу. Він проходитиме вкінці  травня 2015 року в Берліні. Взагалі такий конкурс проводиться раз в три роки. Я хочу показати майстерність свого бітбоксу, свій стиль і виконання. Думаю, в мене високі шанси на перемогу. Це моя ціль. Я дуже хочу стати чемпіоном світу.

«Це моя ціль. Я дуже хочу стати чемпіоном світу» 

- Як ти до неї готуєшся?

- Бітую щодня по дві години, як мінімум. Треба добавити ще пару, щоб щодня займатися щонайменше – п’ять годин. Виточувати майстерність - це як професіоналізм «відданих» людей, коли їде дах. Вже купив собі колонку додому і мікрофон. Тому що є різниця у звуці, коли просто бітбоксити і коли з апаратурою.


- Як на тебе реагують сусіди і що вони про тебе думають?

- Їм подобається, тому нормально реагують (сміється, - автр..). Так було з самого початку. Інколи цілий район слухає мій бітбокс, хлопці просять навчити їх пару бітів.  Декотрих навчаю. Раніше у мене навіть були групи, потім індивідуально вчив. Роблю їм спеціально програму: спочатку вчу базу, потім по чуть-чуть добавляю нових бітів, а потім людина вже може це робити самостійно.


- Твоя популярність впливає на взаємини з дівчатами?

- Коли я починав будувати стосунки, то відразу казав про свою популярність і те, що я постійно у центрі уваги. Дівчата ставилися до цього з розумінням.


- Твоя дівчина любить бітбокс?

- Так, це справді головне. В мене бували випадки, коли я зустрічався з дівчатами, а вони казали: «Хватить, голова болить» або  «Скільки можна? Давай краще поговоримо».  А я не можу! Воно само-собою виходить.  


- А як справи з спеціальністю? Ти ж програміст?

- Просто так сталося, що коледж підштовхнув мене до біт боксу, а не навчання. Там я вперше виступав і саме звідти про мене почули люди. Потім вже почалося запрошування і т.д..

А те, що я на програміста вчився… Коли закінчував школу, думав, куди поступити, треба ж було ЗНО здавати. І тоді промайнула гадка «Ну на програміста нормально, в комп’ютерах добре розбираюся». Але це не моє, в програмуванні я себе не бачу.



- Що тебе надихає?

- Музика і погода. Коли сонячно, нехолодно і неспекотно, кінець літа - початок осені або кінець весни - початок літа. Ці періоди я просто обожнюю. Люблю тоді прогулятися, послухати музику, а потім зняти навушники і попробувати бітувати, імітувати ту мелодію, яку почув, або елементи з неї.


- Буває, що ти просто на вулиці починаєш бітбоксити?

- Так постійно буває. Так завжди. Так проходять мої тренування – коли гуляю. Ніколи не заставляю себе це робити. Коли нема ніяких планів і роботи – то рот просто не закривається.


- Під час твого розвитку друзі залишалися друзями?

- Ті, які з самого початку залишалися зі мною, підтримували мене і вірили в мене, а головне - робили це все щиро, то вони завжди будуть зі мною. Звісно є також і ті, хто казав, що я зазнаюся, а потім самі переставали спілкуватися. Коли я виступав на конкурсах високого рівня, були й ті, хто заздрив. Але це все минає, а час залишає тільки відданих і щирих друзів.

До речі, кожен з моїх близьких вміють робити декілька звуків. Не всі професійно займаються, але якийсь біток можуть зробити. Мені це дуже-дуже приємно.


- Чи є в тебе кумири?

- Раніше я займався паркуром, акробатикою, фортепіано. Тому є багато великих людей, з яких беру приклад. Якщо говорити про бітбокс, то це Beardyman – музикант з Англії, який брав участь у першому чемпіонаті бітбоксу. Він записував біти по черзі, потім зводив їх за допомогою спеціальної техніки і так за 5 хвилин створював повноцінну пісню з інструментами за допомогою рота. Також Skiller з Болгарії – він найшвидший бітбоксер. Коли я його вперше побачив, то це було просто вау!


- Як ти оцінюєш рівень бітбоксу в Україні?

- Україна не дуже відстає від світового рівня. Є декілька сильних бітбоксерів, які можуть показати високу майстерність. Точно оцінку дам, коли буде світовий командний чемпіонат, де з’їжджаються по 4 представника з різних країн. Коли будуть ці змагання, тоді буде видно рівень.

Є також всеукраїнські збори, на яких я себе дуже класно відчуваю в колі бітбоксерів. Ми як сім’я, брати, однодумці... Нас не можна розпізнати за одягом, кожен креативний, але за станом душі – 100%.

До речі, я планую організовувати тематичні збори десь раз у два місяці. Просто збирати бітбоксерів і показувати людям клас. Найближчий захід – на Новий Рік.


- Що найцікавішого, пов’язаного з бітбоксом, було за весь час?

- Одного разу мені написав хлопчик Вконтакті. Сказав, що мій бітбокс допоміг йому вилікуватися від астми. Надзвичайно приємно читати такі речі. І за одужання того хлопчака  я дуже радів. 


- Що ти не знаходив у інших заняттях, але знайшов у бітбоксі?

- У кожному занятті я щось знаходив. Але я просто від них отримував задоволення і не бачив розвитку кар’єри. Музична освіта мені зараз знадобилася, карате також корисне, акробатика і паркур неодмінно стане потрібним у майбутньому. Оскільки я хочу стати актором, кожне з захоплень мені позитивно відгукнеться. Зараз бітбокс – моє основне заняття. Коли я все зберу, то покажу, на що здатен.

Навіть скажу більше – потім я бачу себе в політиці. Думаю, що зможу прокласти шлях для молодих, розумних людей.



- Які проблеми молоді ти бачиш? Чому не кожен може досягнути успіху?

- Тому що не хоче. Іде стадним інстинктом. Якщо хтось курить, то курять всі. Якщо курять щось серйозніше, то це також не перепона – курять всі. Наркотики, шкідливі звички – це серйозна проблема. Якщо людина не має цілей та інтересів, починає щось вживати, то  переходить всі допустимі і недопустимі границі. Тут їх могли б стримати цілі в житті, але їх попросту немає. Я вважаю, це треба викорінювати. Тому що все більше пробують менші віком, зовсім діти.

Ще одна проблема молоді – неосвіченість. Немає ні культури, ні розуму, ні манер.

Люди всі різні, але вони всі вони одинакові. Це нонсенс, але це водночас і правда. Кожен чимось виділяється, але всі однакові як сіра маса, на яких впливає все: від політики до погоди. Людей відволікають дурницями, а вони самі для себе головне не виділяють.

Багато брехливих людей, які брешуть заради вигоди. Я думаю, такі люди не щасливі. Це вже нещире ставлення і спілкування з близькими. Ще з дитинства батько навчив мене не брехати. Краще м’яко сказити правду.


- Що ти цінуєш  людях?

- Щирість, чесність і доброту. Ціную людей без масок. Таких, якими вони є. Я завжди себе відчуваю у своїй тарілці. Я був багато де, спілкувався з людьми різних статусів. Можу знайти підхід до кожної людини. Але шукаю тільки до тієї, котра зі мною щира.


- Яка в тебе мрія?

- Я хочу об’їздити весь світ. Коли я стану чемпіоном світу, мене запрошуватимуть судити у різні країни. До речі, раджу людям задавати собі такі картинки у голові, моделювати ситуації докінця. Так вони швидше здійснюються – думки матеріалізуються.


- Які плани на найближче майбутнє?

- Їду 19-го листопада в Італію, там живе моя сім’я... В Італії доволі високий рівень бітбоксу, я хочу себе спробувати і будувати там свою кар’єру, співпрацювати з організацією бітбоксерів Італії. Але я обов’язково приїжджатиму в Україну.


- Що ти порадиш початківцям?

- Побільше дивитися відео-уроків, якщо комусь не подобається, то відійти в сторону, але все одно тренуватися. Тому що спочатку звуки можуть звучати так противно, що буде не бітбокс, а щось друге. Йти до своєї цілі. Довести комусь, а найкраще – самому собі, що ти на щось здатний. 

Фото з архіву Саші; geometria.org.ua




Читай также





1 коментар

Маша Настенко
Маша Настенко 18 листопада 2014 в 21:09
цікава стаття!)
+1