Як казав відомий російський класик Салтиков-Щедрін: «А надо учиться, учиться, учиться», а англійський філософ Френсіс Бекон зауважував: «Знання – це сила». Дійсно, в наш час без знань нікуди, звісно, в основному базові знання ми отримуємо в школі, а згодом - в коледжах чи університетах.
Після випускного майже кожного відразу зустрічають дві проблеми: куди вступати і ким бути. Більшість мріє про знамениті іноземні виші, такі як Оксфорд, Кембридж, Принстонський університет, Гарвард та багато інших. Звісно, надивившись американських фільмів та серіалів, ми уявляємо студентське життя та університетські будні як щось прекрасне. Ми мріємо про те, як будемо ходити на цікаві лекції, займатись підготовкою різних вечорів, заходів. Мріємо, що вступатимемо у різні студентські братства, будемо членами спортивних команд чи груп підтримки.
Але недарма в народі кажуть, що не так сталось як гадалось. Бо в дійсності все далеко не так. Ні, в європейських вузах все на своїх місцях: об’єктивність оцінювання, викладання, позанавчальні заходи. А в нашій рідній Україні оцінювання відбувається передусім за принципом «Хто - кум, а хто – сват». Але оскільки позначення якості знань - то є справа для великих умів і то є суб’єктивність, тому поговоримо про доступніші речі.
Спершу - побудова навчальної програми. Українські виші запровадили болонську систему європейського зразка, але тут згадується інша народна приказка «Сам не гам і іншому не дам». Бо навчальні радянські пережитки далі домінують в деяких університетах. Так жодна із систем повністю не реалізована. В Європі та США більшість студентів самостійно обирають дисципліни для вивчення, а у нас і філолог, і економіст вчать логіку, соціологію, економіку чи філософію. Ніхто не заперечує важливості подібних предметів, проте парадоксально, що такі виносяться на іспит, а спеціалізовані профільні -на залік. Певно, це теж для високих умів в Міністерстві освіти.
Тому йдемо далі, розглянемо викладання. Варіант, коли на пару приходить молода/молодий викладач, який старший від вас на пару років, але вже чи то доцент, чи то мало не професор наук читає лекцію із листочка, в гіршому випадку - із Вікіпедії. А потім така пані чи пан тонко вражає питаннями на залік чи іспит, і тут ти розумієш, в яку казку потрапив. Головне - коли ти намагатимешся посперечатись чи подискутувати на ту чи іншу тему із таким професором, готуйся до того, що вона/він заспіває пісню про те, яка ти бездара і нічого не тямиш в житті. Проте є й інші ситуації, які не менш вражають, типу викладача без профпридатності чи без відповідної освіти.
Не менш вражаючим є факт відпрацювання «Н» (пропущених занять): в деяких вузах за них треба платити. Як за картоплю на ринку, так і в університеті за «енку» своя ціна. І поволі деякі студенти починають замислюватись, чи вони таки не на ринок зайшли, де все купується і продається, і де знання мають свою ціну. Гарний відповідний в заліковці - відповідна ціна, але не чекайте на закономірність, бо з падінням курсу не лише бензин дорожчає, і не для всіх смертних небо блакитне. Так комусь іспит обійдеться в 500 гривень, а комусь у рази більше.
Відвідуючи виш із таким устроєм, виникає питання, чи воно взагалі потрібно. Адже існує безліч курсів, тренінгів для підняття професійної кваліфікації. Проте ламінованого диплому із гербом вони не дають, хоча ні - таки дають, але із ним на роботу не влаштуєшся. Найбільш обурливим в цій системі є те, що люди які купують дипломи, потім працюють серед інших людей. Тому не дивним є те, що якась молода лікарка – хірург забула ножиці при оперуванні дитини чи коли юрист не здатен захистити невинного в суді. Подібних випадків є безліч.
Нинішні студенти – майбутнє нашої держави, яким воно буде, коли таке навчання? Задумайтесь. Адже ми живемо в добу цинізму та конкуренції, перемагає сильніший, найрозумніший, іноді хитріший. Не треба боятись говорити про недоліки системи, потрібно її знешкоджувати фактами та аргументами, бо надто затягнувся цей псевдо справедливий навчальний процес, за який міністри ще й грамоти видають. Таке собі старе і немодне кіно.
Фото: peopleandcountries.com
Активно обговорюємо