Увійти на сайт

Увійди на сайт, використовуючи одну з соцмереж:

×
Ты вже проголосував за цей відгук
Нагору


Огляди

«Гуцул Каліпсо» - гурт-гордість Чернівців

За 14 років існування хлопці зіграли понад сто концертів на великих і малих сценах чотирьох країн
28 серпня 2014 в 09:29
1600 переглядів

Про натхненників «Гуцулів», їх мрії та бажання заспівати на одній сцені з Івом Бобулом розповів «Выходному» вокаліст та один із засновників гурту Андрій Рудік. 

За 14 років існування гурту скільки разів змінювався ваш склад?

Багато разів з різних причин. Не те, щоб ми цього хотіли, так просто складались обставини, що люди йшли. Звісно, це впливало на творчість і тому з усіх 14 років існування, гурт грав постійно лише десь років 6. Там таке: то я в армію пішов, то Валєру посадили в тюрму (сміється), потім я прийшов і все треба було починати заново.

Скільки альбомів випустили?

У нас один повноцінний, хоча пісень є і є…Але через банальну лінь і певні фінансові складові не видавали більше. Хоча ми записали максі-сингл, але не випускали його на носії. Випустили його, як інтернет-сингл: його можна вільно скачати без «бабок», без нічого.

Хто з гурту за ці 14 років був незмінним її учасником і нікуди не зникав?

Я з Бодьою. Хоча я йшов, але повертався, бо вимушений був в армію піти, відслужити – батьківщина кликала на службу. А ще Макс і Діма – два «духовики», а всі решта змінювались постійно.

Як виникла ідея створення гурту? Це був дворовий спів?

Такий, рок-клубний. Ми всі починали в якихось гуртах, але вони почали розпадатись з різних причин. І тоді ми з Бодьою познайомились ближче і виявилось, що навіть живемо в одному районі.

Всі у гурті мають музичну освіту?

У нинішньому складі – більшість. Не маю лише я і Бодя, ми музику відчуваємо серцем (сміється).

А хто чим займається, окрім музики?

Я працюю на радіо «Станція». Саксофоніст Саша – саксофоніст, він професійний лабух (музикант, - автр.). Трубач Макс закінчив музичне училище, плюс юридичний факультет, продає вікна і двері, це у них сімейний бізнес. Тому, якщо що – звертайтесь, «Гуцул Каліпсо» може ще і вікна вам зробити :). Барабанщик Толік займається сантехнікою, тромбоніст Діма теж займається сантехнікою. Дуже цікава особистість наш новий бас-гітарист Ігор Драпака, він професійно займається музикою. Сергій гітарист працював на державному телебаченні, звільнився і тепер займається музикою. І Бодя - вокаліст, який працює психологом.  

Чому саме «Гуцул Каліпсо»?

А чому б і ні? Насправді просто два прикольних слова: «гуцул» - ми намагаємось відтворювати наш буковинський фольк, хоча ми туди імплементуємо елементи, скажімо, Молдови чи балканів. Зараз більше джазу, а тоді було більше хіп-хопу. Музика змінюється, дорослішаєш…

Як була написана перша пісня?

Це баловство, це був прикол. А, давай напишемо – 20 хвилин і все. Коли легко пишеться, то воно потім невимушено і звучить. Часом хочеш щось написати, а воно не йде! І в результаті саме невимушені, прості рядки стають фундаментальними, а те, над чим довго думав – викидається у смітник.

Які емоції в тебе викликають ваші перші пісні?

У нас є навіть записи на аудіокасетах, це перші пісні у першій їх інтерпретації. Це смішно, це реально викликає посмішку, тому що все це діло записували на крутий магнітофон Akai на горищі, виносили мозок всім сусідам, вони нас ненавиділи тихо, а іноді і гучно ненавиділи, бо казали: «Йди, і під вікнами собі бумкай, що ти тут робиш? Чого ти сюди прийшов?» Думаю, що майже кожен гурт стикається з такими приколами, бо не можна ж просто взяти і репетиційну базу побудувати десь в полі, щоб не було сусідів. Адже, в будь-якому разі, коли ти починаєш, то це чи горище чи підвал – приміщення, де поруч є люди, які не фанати музики ВЗАГАЛІ!

Насправді, слухаючі перші записи, озираєшся і розумієш скільки років пройшло, і на скільки все зараз простіше і складніше водночас. Простіше записатись, але складніше видати «пєрл» на рівні 18-20 років, адже зараз перед тим, як щось сказати, ти тридцять разів подумаєш і вже не буде так смачно, коли воно виливається експромтом на раз-два-три.

Який момент з виступу тобі запам’ятався на довго?

Якось ми виступали на Дні міста Балта в Одеській області. Щоб ви розуміли: «Гуцул Каліпсо» не мав уявлення про те, що існує таке місто, а те, що місто не мало уявлення, що існує такий гурт – це 500%. Ми приїхали, відлабали і нас можновладці цього міста запросили на банкет. Але, я так розумію, що вони нас запросили лише тому, що в них там багато всього лишалось (сміється)…вони посиділи з нами трошки, випили по 50 грам і пішли. А ми собі лишились, нормально сидимо і тут звідкись з’являється «блюстітєль порядка в гражданском» і починає нам погрожувати і казати, що я вас зараз усіх тут посаджу. На що наш Сергій, бас-гітарист, відповів: «А мені пофіг, в мене тато теж прокурор». Звідси і пішла пісня «Діти прокурора». 

Що робить гурт «Гуцул Каліпсо» перед тим, як виходить на сцену?

Бухає (сміється).

Насправді без цього ніяк, ну бо треба додати трохи адреналіну, адже бувають дуже важкі переїзди з одного місця на інше і ти приїжджаєш, як варена ковбаса. Треба себе якось налаштовувати на те, що треба веселити людей, а не співати за упокій. Тому в нас в рейдері записано, що нам на 8 людей положено літр коньяку – не більше і не менше!!! Ми подумали, що півлітра – це мало, а літр – це як раз нормально.

Що ще є в рейдері?

Банальні речі. Поїсти щось і все…два рушники і водичку на сцену.

Два рушники на всіх?

В «Гуцул Каліпсо» працює тільки дві людини – всі решта просто стоять з відмороженим виглядом. Бігаємо, як дві мавпи тільки я і Бодя, пітніємо двоє, а гонорар получають всі однаковий – несправедливість, блін...треба, до речі, над цим задуматись (сміється).

Чи був у вас всеукраїнський тур?

Це було щось спонтанне, ми їздили туди, куди нас запрошували і так потихеньку ми об’їздили всю Україну «вдоль и поперек»: хрест поклали на Україні. Потім на Польщі так само, ще були у Білорусії та в Москві. Ми виступали з ВВ та «Пропала Грамота» на 20-річчі з моменту першого виступу ВВ в «Горбушці». Враження хороші від концерту, люди танцювали і мене тоді (це був 2006-2007 рік) дуже вразило, що багато людей було у вишиванках. Ми насправді тоді думали, що все буде набагато складніше у плані сприйняття людьми музики, а все було супер, навіть бурні овації. Так само і в Білорусії, двічі були у Бресті, хоча там попахує маршуванням. Ми два рази там виступали, один раз в якомусь кінотеатрі – то був триденний фестиваль. А другий раз це вже був «сольнік» і знову ж таки у кінотеатрі…там не було бару, нічого, тобто організатори можуть відбити гроші тільки на білетах. Нам трохи дивно було: ні кави, ні пива, нічого…то люди по магазинам розбрелись, як у Чернівцях у 1996 році. Головне – зарядитися ДО, а там вже полетіли.

Що ти слухаєш, крім «Гуцул Каліпсо»?

Я не слухаю «Гуцул Каліпсо». Вони мені вже отут, о (показує на горло і сміється). Я нас слухаю на репетиціях і мені цього достатньо, я не займаюсь самолюбуванням. Я слухаю багато різної музики: джаз, хіп-хоп, регі, фольк. Хоча зараз мені більше подобається архаїчний фольк, народні колективи, які грають автентичну музику. Звісно, все банально починалось з Горана Бреговіча на піку його популярності: диски з усіма його піснями, заслухані до дир. Зараз відкрив для себе Jazz Hop – по музиці та речитативу все дуже кльово, воно досить самодостатньо звучить. І регі – ця музика для мене безсмертна, Боб Марлі живий для мене назавжди. Там стільки записано інструментів!!! Бо що здавалось би регі: ча-ча-ча, але ні!!! Всякі шкрябали, дошки для прання, я навіть не знаю, що вони там використовують, але звучить воно досить потужно.

Чи відчував колись, що тобі бракує музичної освіти за стільки років існування гурту?

Ні, я думаю, що вона б навіть почала заважати мені. Я б заганяв себе в рамки, а так я можу собі дозволити те, чого не може собі дозволити людина з музичною освітою, бо вона ж не може поєднати мі мажор і мінор (сміється) 

З ким з українських гуртів ви б хотіли зіграти?

Хотілось би з багатьма зіграти …думаю, що з 308 можна було б зробити кльову пісню, з «Kozak System», з «Бумбоксом» могли б зробити аж бігом, оскільки ми товаришуємо купу років. Точно знаю, що з Ані Лорак нічого не вдалось би записати. А от з Іво Бобулом було б взагалі супер, я думаю, що ми б прокачались всі разом. Тому, якщо він буде читати це інтерв’ю, нехай знає, що ми готові зіграти з ним!!!

Як проводиш вільний час?

Репетиції, які нам тепер вдається проводити вдень і це дуже здорово, адже ввечері після роботи всі втомлені і це вже не те. Зараз ми готуємось до виступу на «Акві» - це буде мото-фестиваль «Тарасова гора». Окрім нас виступатимуть гурти «Тарута», «Вперше чую», ТНМК і ще свій DJ-сет зіграє Фоззі. Думаю, що це буде цікава подія, адже останнім часом мото-фестивалів проводиться все менше і менше.

А так вільний час проводжу вдома, з родиною, на кухні…

Ти готуєш?

Так

Що?

Всьо!

Чому немає радості в цих словах?

Насправді все гуд, я люблю готувати, але я вже не знаю що готувати…порадь мені, що приготувати.

В які заклади любиш ходити в Чернівцях?

Я насправді не люблю гучних компаній і не фанат колективного відпочинку. Просто майже рік я пропрацював арт-директором одного з нічних клубів і тому я дуже втомився від нічного життя, від галасу. Мені спокійніше у домашній атмосфері посидіти, поговорити або в парк вийти погуляти, в гості сходити. Окрім усього, як на мене, нам у Чернівцях бракує гарного культурного закладу, куди ти можеш прийти і не перейматись, наприклад, за свій гардероб і не паритись що на тобі вдягнено. Відверто кажучи, я досі не розумію чому у Чернівцях так прижилась ця тема з «дрес-кодом».

Що побажаєш читачам «Выходного»?

Чернівчанам побажаю, щоб з’явилось місце, куди можна прийти і зустрітись там з творчими та цікавими людьми. А гостям міста бажаю приїздити сюди і знаходити у Чернівцях щось до свого смаку, тому що тут дійсно є що знайти і є що побачити.

Склад гурту «Гуцул Каліпсо»:

Богдан Федчук – вокал

Андрій Рудік – вокал

Макс Рибчук - труба

Мітя Герасимюк – тромбон

Саша Бензар – сакс

Ігор Драпака – бас-гітара

Сергій Голик – гітара

Толік Ковалів – барабани

Тривалий час «Гуцул Каліпсо» були чи не єдиними представниками Чернівців на багатьох українських фестивалях - Нівроку, Арт-Поле, Рок-Екзистенція, Шешори, «Країна Мрій» та інших.

Свій перший студійний альбом «Рекет-гангстєра» гурт видав у грудні 2007 року. Презентація відбулась у творчій галереї Лавра у Києві. Робота над платівкою велась майже п'ять років. Самі ж пісні були написані ще раніше - наприклад, однойменна композиція, яка дала назву дебютнику, була створена ще на самому початку існування колективу. 





Популярное в блоге





3 коментарію

Alina Alexandryuk
Alina Alexandryuk 28 серпня 2014 в 18:13
Найкращий гурт Чернівців!!!
+5
Танька Скрипковская
Танька Скрипковская 28 серпня 2014 в 19:01
Alina, Я тоже так считаю :)
+1
Oksana Denysyuk
Oksana Denysyuk 29 серпня 2014 в 18:30
Тоді нам всім завтра на АКВУ)))
0